Важкий метал, або хеві-метал — музичний жанр, котрий у кінці 1960-х- на початку 70-х років виокремився з року. Притаманні агресивні ритми на ударних та підсилені дисторшном гітари зі вставками соло. Важкий метал став наслідком розвитку блюзу та психоделіки.Пізніше з'явилося чимало піджанрів хевіметалу, більшість з яких називають просто «метал».
Металічні гурти найчастіше складаються з ударника, бас-гітариста, ритм-гітариста, соло-гітариста (в багатьох колективах партії ритм- і соло-гітар виконує один виконавець або два гітаристи ділять ці партії між собою) , вокаліста, деколи клавішника. Додатково можуть використовуватися й інші музичні інструменти, як то скрипка, клавесин, флейта, саксофон, віолончель, акордеон. Основою важкого металу є підсилений й дещо змінений звук гітари. Часто на нього накладають різні звукові ефекти, або піддають електронній обробці для ущільнення звучання. Пізніше з'явилися складніші в технічному та вокальному плані течії важкого металу. Вокал в важкому металі варіюється від чистого в середньому діапазоні, та початково глемового фальцету до високотонального скримінгу або низького гортанного гарчання ґроулінгу. Важкий метал як вид мистецтва — більше, ніж просто музика, — окрім звукових засобів він приділяє значну увагу візуальним. Оформлення альбомів, ідейність і шоу на сцені мають таку ж важливість для подання матеріалу, як і музика. Так, при посередництві важкого металу, співпраця багатьох творчих людей виливається в складну комбінацію звукових, візуальних і духовних образів і ця комбінація створює своєрідну «ауру» гурту. Тексти важкого металу зазвичай серйозніші і похмуріші за, переважно, легковажні тексти поп-музики.
Металічні гурти найчастіше складаються з ударника, бас-гітариста, ритм-гітариста, соло-гітариста (в багатьох колективах партії ритм- і соло-гітар виконує один виконавець або два гітаристи ділять ці партії між собою) , вокаліста, деколи клавішника. Додатково можуть використовуватися й інші музичні інструменти, як то скрипка, клавесин, флейта, саксофон, віолончель, акордеон. Основою важкого металу є підсилений й дещо змінений звук гітари. Часто на нього накладають різні звукові ефекти, або піддають електронній обробці для ущільнення звучання. Пізніше з'явилися складніші в технічному та вокальному плані течії важкого металу. Вокал в важкому металі варіюється від чистого в середньому діапазоні, та початково глемового фальцету до високотонального скримінгу або низького гортанного гарчання ґроулінгу. Важкий метал як вид мистецтва — більше, ніж просто музика, — окрім звукових засобів він приділяє значну увагу візуальним. Оформлення альбомів, ідейність і шоу на сцені мають таку ж важливість для подання матеріалу, як і музика. Так, при посередництві важкого металу, співпраця багатьох творчих людей виливається в складну комбінацію звукових, візуальних і духовних образів і ця комбінація створює своєрідну «ауру» гурту. Тексти важкого металу зазвичай серйозніші і похмуріші за, переважно, легковажні тексти поп-музики.
Піджанри:
- Авангардний метал
- Блек-метал
- Дез-метал
- Дум-мета
- Треш-метал
- Ґлем-метал
- Ґрув-метал
- Традиційний хеві-метал
- Павер-метал
- Спід-метал
Коментарі
Дописати коментар